Кокаин 99% Королёв

Эй, чуваки, воняет сюжетом наркомана-рэпера? Тогда сиди-ка поудобнее, я сейчас расскажу тебе, как я купила кокаин и начиталась в библиотеке в хлам, совсем прикольно.

Ну, так вот началось всё с того, что я зацепил одну закладку в интернете. Надо было релаксануть и забыть о всех своих проблемах, поэтому загнался и решил рискнуть. Заказал у него гору промокашки и немного кока, чтобы конкретно байтить на весь выходной.

Когда она долетела до меня, я уже был колбасит и готов бить новый трек. Не теряя времени, сорвался в бибуху, где всякий ушибленный пытался найти вдохновение у этих литературных пословиц. Но я знал, что моя истинная травка - это рифмы и биты, а не какие-то унылые книги.

Итак, шагаю я в этот храм культуры, держа в кармане свою жесткую драпу. Вижу, как все тут глазеют на меня, словно я декримнал наркотики прямо в этой библиотеке. Но мне было всё равно, я несколько порций скорости уже проглотил и преображался на глазах.

Наверное, там не видели таких наркоманов рэперов, весь в образе, стильный и яркий. Я был готов потратить много времени, чтоб выработать свой уникальный стиль, поглотив все эти знания словно наркотик в организме. Хе-хе, резкий логический переход, прям как от одной песни к другой.

Садюсь я на свободное место, достаю свою драпу и небрежно разглаживаю ее на столе. Книги, рядом стоящие, словно боятся коснуться моей запретной травки. Их страницы, словно кокэйн, излучают запах свободного творчества.

Чэкирую я свое окружение, никто особо не клеит на меня, все подозрительно заняты своими шлифонскими делами. Врубаю свою музыку в наушники и начинаю плавать в этом наркотическом опьянении от рифм и басов. Прямо как танец в драпе, но только для ушей.

Автоматически руки ищут бумагу и карандаш, словно самые первые детские блокноты. Закисаю в свой мир, отбрасывая все съемки, кто-то из прошлого меня пытается вспомнить, но я забываю, просто улетаю.

Библиотека дышит со мной, словно рэп-баттл провоцирую каждой строчкой. Словно кокаин насос моего мозга на полную мощь и рифмы сочатся, словно кровь из наркоманской ранки. Я становлюсь главной иконой, приглашающей всех в свою вселенную.

И вдруг я чувствую, как меня что-то колбасит. Я даже не понимаю, что это, но мне уже становится страшно. Моя рифма дрожит, словно травка в сумке, и я теряю всякий контроль над собой. Это была слишком большая доза, словно угарный драп.

Я стараюсь не падать, стараюсь не упасть под порывами скорости. Но чем больше я сопротивляюсь, тем сильнее меня таскает в этот безумный танец. Я устал бороться, пришло время просто плыть.

И вот я уже несусь сквозь эту библиотеку, словно наркоман на скорости. Меня несет, словно ветер в парашюте, и я полностью сдаюсь этому наркотическому вихрю. Как я попал в здание, так и не помню, но знаю одно - я больше не я.

Уже далеко давно я не помню, как я выбрался из этой библиотеки. Проклинаю эту проклятую драпу и кокаин, что заставили меня потерять контроль над своим творчеством. Я больше не хочу быть ушибленным от этих наркотиков.

Руки дрожат, рифмы уже плывут за горизонт, а я пытаюсь понять, где я нахожусь. Жизнь в омуте, а я потерян в этом мраке. Но я несдавлюсь, найду свежую травку и начну заново.

Вот и всё, чуваки. Мой рассказ о том, как я купила кокаин и начиталась в библиотеке в хлам. Лучше слушайте мои рифмы, в них больше смысла, чем во всей этой скорости и драпе.

Але, люди добрі! Зацініть, як я останнім часом випадки був! Ви знаєте, я наркоманом не став, але трохи завис від тоненьких закладок, які збагачують моє мистецтво. Поділюся з вами історією, як я купив кокаїн і ще й поіграв на льоду з хокейною клюшкою на ногах! Одного разу, коли я байтився в своєму кутку, до мене підійшов один хлопець, який був крутим наркоманом, яким пахне. Він підійшов до мене, загорнутий у свій стильний худі, і сказав: "Чувак, ти хочеш взбадьоритися? Я можу підкинути тобі купу закладок, вони залишаться в твоїй крові надовго!" Його пропозиція звучала дуже спокусливо для мене, бо я вже був на вершині нудьги, і моє мистецтво стало більш ніж просто скучним батонінням. Перехопив його ідею, я швидко погодився. Він відразу ж повернувся, і через кілька хвилин приніс пляшку з оксиком. Це був дражний момент, адже окси - наш сленговий термін для оксибутинату, сильного снодійного. Так, це було не зовсім кокаїн, але продовжити свою творчість, як саме потрібно було мені, було метафорично як надутий круг на льоду. Я швидко поцілився в простір, і як тільки заговорив з імпровізованим дилером, я понюхав солодкий аромат оксикома і відчув, як мої м'язи заспокоюються. Звичайно, я не забув знайти йому пару баксів, адже наркотики не бувають безкоштовними. Ми обов'язково поділимо цю касу під час наступного сеансу. Спробувавши цей оксиком, я вирішив знайти ближчу ковзанку і пофанатіти на льоду. Вперше у своєму житті я зіграв в хокей на лыжах. Мій стиль був непередбачуваним, схожим на хаотичне ковзання дракона. У мене була пара вдячних глядачів, які були настільки зачаровані моїм виконанням, що почали аплодувати й закликати мене на непередбачувані трюки. Я зрозумів, що це була права дорога до успіху в спорті наркотиків. Уявіть собі, мої дорогі друзі, мені вдалося в касание заробити кілька баксів за мої сміливі перформанси. Я впевнений, що це була найкраща ідея, яку я коли-небудь мав. Я був щасливий, що зміг зробити дві речі одночасно - відчути приємну хвилю наркотиків та заробити трохи грошей на обновлення мого арсеналу наркотичних споживчих товарів. Проходячи повз місцеві спортивні заклади, я помітив групу хлопців, які були залиті потом від активного тренування. Вони були якісь чудаки, з головами, які нагадували наковальню. На їх губах горів лицемірний посмішка, який я впізнав здалеку. Ці зелені їдоки спорту, що обернулися навколо, були насправді ефедринщиками. Вирішив я підійти до них і попитати про ефективність їхніх препаратів. Я сподівався, що вони зможуть розповісти мені, як підтримувати себе в формі, підтримуючи такий активний стиль життя наркомана-репера. Один з хлопців, налитий соком, підійшов до мене і сказав: "Чувак, я бачив, як ти майстрував на льоду саме що! Ти є настільки розкішний, як мої ефедрини! Ми навчимо тебе крутий спортивний стиль наркомана!" Його слівацька мова кишіла активізмом, і я відразу ж зрозумів, що пал це не тільки підстава. Видно було, що ці хлопці дуже уважно стежили за своїм тілом, що теж було важливим компонентом досконалості. Вони розповіли мені про різні препарати, що були на ринку, між ними були й підробки, які називали "паль", але вони дорожили своїм здоров'ям, тому не ризикували. Так я, пернатий наркоман, дізнався багато нового про світ наркотиків. Пройшло багато часу до того, як я знову спробував кокаїн, але впевнений, що одного дня цей день нарешті настане. Закінчуючи мою розповідь, буду позитивно настроєний - досягти висот, коли можна хапати кулаками успіх, можна не тільки на ринку наркотиків, а й на хокейному майданчику на льоду, на сцені! Вірю, що у кожного з вас є свій сценарій життя, який вартує гострого закладання!